Препарати для нирок і печінки

Ниркова недостатність — синдром порушення всіх функцій нирок, що приводить до розладу водного, електролітного, азотистої та інших видів обміну. Розрізняють гостру і хронічну ниркову недостатність.

Гостра ниркова недостатність (ГНН) може бути наслідком шоку (травматичного, опікового, гемотрансфузионного, геморагічного, гіповолемічного та ін), токсичного впливу на нирки деяких отрут (наприклад, ртуті, миш'яку, грибної отрути) або лікарських препаратів, інфекцій, гострих захворювань нирок (нефрит, пієлонефрит та ін), порушення прохідності верхніх сечових шляхів. Основні ознаки гострої ниркової недостатності: олігурія — анурія (добова кількість сечі менше 400-500 мл), затримка в організмі азотистих шлаків, порушення водно-електролітного і кислотно-лужного балансу, серцево-судинної діяльності, недокрів'я та ін.

Хронічна ниркова недостатність (ХНН) може бути наслідком захворювань нирок (хронічний диффузныйгломерулонефрит, хронічний пієлонефрит, амілоїдоз нирок та ін), динамічних механічних порушень прохідності сечових шляхів (нирковокам'яна хвороба, звуження уретри тощо), серцево-судинних і колагенових хвороб, ендокринних порушень (наприклад, цукровий діабет) та ін Супроводжується загальною слабкістю, порушеннями сну, свербінням, диспепсією, анемією, високою і стійкою гіпертонією, електролітними порушеннями; у більш пізній стадії — поліурією (яка сменяетсяолигурией), поліневритами, нарешті азотемією, уремією. Лікування в початковій фазі складається з лікування основного захворювання, що призвів до ХНН, і призначенням нефропротективных препаратів (інгібіторів ренін-ангіотензин-перетворюючого ферменту), корекції артеріального тиску та ліпідного обміну, призначенням малобелковой дієти (обов'язково під контролем стану харчування) з обмеженням натрію, симптоматичної терапії.

Гепатопротектори (від лат. hepar — печінка і protecto — захищати) — збірна назва лікарських препаратів, що позитивно впливають на функцію печінки. В тому числі до цієї групи відносять препарати, здатні захищати клітини паренхіми печінки (гепатоцити) від будь-яких пошкоджень. Ефективність більшості гепатопротекторів не підтверджена клінічними випробуваннями.

В Анатомо-терапевтично-хімічної класифікації відсутня об'єднання лікарських засобів під загальною назвою «гепатопротектори». Ті кошти, які традиційно називаються «гепатопротекторами», можуть бути умовно віднесені до підгрупи A05B «Препарати для лікування захворювань печінки».