Лікування залежностей і шкідливих звичок

Залежність (адикція) — нав'язлива потреба, подвигающая людини до певної діяльності.

Синдром психічної залежності — частина синдрому залежності, що включає нав'язливий потяг до психоактивному речовини і здатність досягнення стану психічного комфорту в предметі потягу. Появі синдрому психічної залежності передує синдром зміненої реактивності.

Синдром виражається в постійних думках про психоактивну речовину, пригніченості, незадоволеності в відсутність речовини, підйомі настрої в передчутті його прийому. Синдром важко виявити, оскільки в переважній більшості випадків є установка хворого на диссимуляцию.

У переважній більшості випадків психічна залежність є основною і єдиною причиною постійних рецидивів вживання психоактивної речовини.

Способность достижения состояния психического комфорта при интоксикации не является синонимом эйфории, под ним подразумевается не столько переживание удовольствия, сколько уход от состояния неудовольствия. Если здоровый человек способен ощущать удовольствие во многих ситуациях, в том числе в состоянии наркотического опьянения, то наркоман — только при употреблении наркотика. С течением болезни появляется симптом улучшения психических функций под действием привычного наркотика. Наркотик становится необходимым условием благополучного психического существования и функционирования. Цей симптом спостерігається при всіх формах наркоманії, за винятком тих, в яких психіка при прийомі препарату дезорганизуется завжди (психоделіки, холіноблокатори тощо).