Супер Лецитин табл. No200, 550 мг.

Супер Лецитин табл. No200, 550 мг.

Показання до застосування: у разі мозкової втоми, погіршення пам'яті і концентрації.

Найкраща доза: по 2 таблетки двічі на день після їди.

Склад:

Що таке інулін і як діє?

Інулін — важливий складник у виробництві рослинних препаратів. Це натуральний продукт, що отримується з рослини цикорій. Інулін — це пребіотик, що допомагає розвитку біфідобактерії шлунково-кишкового тракту. Під час приймання інуліну, за 14 днів кількість біфідобактерії збільшується на 70% і на 50% поліпшується засвоюваність мікроелементів кальцій, магній і заліза. Це робить інулін незамінним помічником у лікуванні дисбактеріозу та остеопорозу.

Де виготовляється?

Супер Лецитин виробляється на фабриці для рослинних продуктів «Томіл Херб» ООД, г. Септемврі, Болгарія. Фабрика відповідає всім європейським вимогам для виробництва харчових добавок. Виробництво сертифіковане за ISO 9001:2000 і ISO 22000:2005 НАССР.

Увага: Не перевищуйте добову дозу. Продукт не замінює різноманітне харчування.

Умови зберігання: у сухому, захищеному від сонця, прохолодному та недоступному для дітей місці.

Срок годности: 4 роки від дати виготовлення.

Форма випуску: 200 табл. по 550 мг.

Інуліни являють собою групу рослин, що трапляються в природі, полісахаридів, що виробляються багатьма типами рослин, у промисловому плані найбільш часто виділяються з цикорію. Інуліни належать до класу харчових волокон, відомих як фруктани. Інулін використовується деякими рослинами як засіб накопичення енергії та зазвичай міститься в коренях або кореневищах. Більшість рослин, які синтезують і зберігають інулін, не зберігають інші форми вуглеводів, як-от крохмаль.

Фосфатидилхоліни (ПК) являють собою клас фосфоліпідів, які містять холін як головна група. Вони є основним компонентом біологічних мембран і можуть бути легко отримані з різних легкодоступних джерел, як-от яєчний жовток або соєві боби, з яких вони витягуються механічно або хімічно з використанням гексана. Вони також входять до групи лецитинів жовто-коричневих жирних речовин, що трапляються в тканинах тварин і рослин. Дипальмітоілфосфатидилхолін (він же лецитин) є основним компонентом легеневого сурфактанта і часто використовується в співвідношенні L/S для розрахунку зрілості легких плодів. Хоча фосфатидилхоліни виявлені у всіх рослинних і тваринних клітинах, вони немає в мембранах більшості бактерій, включно з Escherichia coli. Очищений фосфатидилхолін випускається для комерційних цілей. Назва «лецитин» була спочатку визначена з грецького лекіту (÷ o÷, яєчний жовток) Теодором Миколая Гоблі, французьким хіміком і фармацевтом середини 19-го століття, який застосував його до фосфатидилхоліну яєчного жовтка, який він ідентифікував 1847 року. Гоблі врешті-решт повністю описували отримання лецитину з хімічної структурної точки зору 1874 року. Фосфатидилхоліни є таким основним компонентом лецитину, що в деяких випадках ці терміни іноді використовуються як синоніми. Однак екстракти лецитину складаються із суміші фосфатидилхоліну та інших сполук. Він також використовується разом із таурохолатом натрію для моделювання біорелевантних середовищ із живленням і натщесерце у дослідженнях розчинення високоліпофільних препаратів.

Фосфатидилетаноламини (іноді скорочено PE) являють собою клас фосфоліпідів, що виявляються в біологічних мембранах. Вони синтезуються через додавання CDP-етаноламину до дигліцеридів, вивільняючи CMP. S-аденозилметіонін може згодом метилувати амін фосфатидилетаноламінів з утворенням фосфатидилхолінів. Загалом це може бути знайдено у внутрішній (цитоплазматичній) листівці ліпідного бісовання.

Фосфатидилінозитол складається з родини ліпідів, класу фосфатидилгліцеридів. Передбачається, що в таких молекулах ізомер групи інозиту є міконформером, якщо не зазначено інше. Зазвичай фосфатидилінозитоли утворюють міторний компонент на цитозольній стороні мембран еукаріотичних клітин. Фосфатна група дає молекулам негативний заряд у разі фізіологічного pH. Форма фосфатидилінозитолу, що містить ізомер мукоінозит, діє як сенсорний рецептор у функції смаку сенсорної системи. У цьому контексті його часто називають PtdIns, але це не передбачає будь-якої молекулярної відмінності від фосфатидилінозитолів, що містять міоконформери інозиту. Фосфатидилінозитол може бути фосфорилізований з утворенням фосфатидіолінозолітолфосфату (PI-4P, званий PIP у близькому контексті або неофіціонально), фосфатидіолінозолітолбісфосфату (PIP2) і трисфосфату фосфатиділінозитол (PIP3). Всі ліпіди на основі фосфатидинозитолу відомі як інозитиди або іноді фосфоінозиди.